Заказать :)
Дамы и господа!
Выбранная тема: Глобальный маркетинг
Коммерческие фирмы, где работают многие из заказчиков курсовой работы, дипломного проекта по теме «Глобальный маркетинг », также пришли к пониманию необходимости осуществления инновационной деятельности дипломника. Вы успеваете учиться на бюджете днем и подрабатывать по вечерам? Респект и уважуха!
ГЛОБАЛЬНЫЙ (франц. global - всеобщий, от лат. globus - шар), 1) охватывающий весь земной шар; всемирный. 2) Всесторонний, полный, всеобщий, универсальный.
МАРКЕТИНГ - процесс контроля производства и сбыта в едином комплексе и выхода на рынок. Учитывает внутреннюю и внешнюю среды, спрос и предложение, рекламу и комплексный анализ рынка. Некоторые аналитики считают, что маркетинга не существует. Их мнение основано на том, что маркетинг слишком общее понятие и не дает четкого ответа на вопрос: что нужно сделать в бизнесе, чтобы не разориться и получать прибыль?
Более того, маркетинг не дает ответа на вопрос, почему один и тот же бизнес получается у одного субъекта, и не получается у другого, при прочих равных?
Множественность определений маркетинга: деятельность на удовлетворение потребностей, искусство правильного выбора рынка и покупателя, управление потоком товаров и услуг, учет, анализ и аудит рыночных процессов для приспособления предприятия к необходимостям спроса. Самые сильные компании в комплексе маркетинга пошли дальше всех – они научились не подстраиваться под спрос, а изменять спрос под себя, созданием собственных идеологий, по значимости и стоимости соизмеримых с мировыми войнами.
Стосовно економічної безпеки регіонів доцільним є поділ категорії на такі складові: енергетична безпека, фінансова, інвестиційна, інноваційна та соціальна.
Під економічною безпекою підприємства розуміють стан найбільш ефективного використання його ресурсів для запобігання загрозам і забезпечення стабільного функціонування як у теперішній час, так і в майбутньому. Важливими умовами та елементами у забезпеченні нормального функціонування підприємства є: оцінювання та управління економічними ризиками, загальний стан економіки.
Під економічною безпекою особистості розуміють такий стан життєдіяльності людини, за якого забезпечуються правовий та економічний захист його життєвих інтересів, дотримання конституційних прав та обовязків. Найбільш серйозними видами економічних загроз особистості є порушення прав споживача, невиплата пенсій і заробітної плати, безробіття, непоправне знецінення заощаджень, рекет, шахрайство тощо. Економічна безпека особистості багато в чому визначається станом національної економіки.
Національні економічні інтереси та загрози економічній безпеці України
Можна застосувати таку класифікацію національних економічних інтересів: 1. За ступенем важливості:
життєво важливі; стратегічні; тактичні. 2. За тривалістю дії:
довготривалі; середньотривалі; короткотривалі. 3. За характером зіткнення:
паралельні; конфронтаційні; розбіжні; спільні. 4. За місцем дії:
внутрішні; зовнішні. 5. За ступенем реалізації:
нереалізовані; частково реалізовані; реалізовані. 6. За сферами розповсюдження:
виробничі; фінансові; експортно-імпортні; технологічні; інституційні; військово-економічні; соціально-економічні; демографо-економічні; еколого-економічні та ін.
Найбільш пріоритетними національними економічними інтересами є:
створ. надійної системи ЕБ України;
створ. самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки;
забезпеч. альтернативних джерел надходження нафти і газу;
створення потужного військово-промислового комплексу; збереження та розвиток інтелектуального й науково-технічного потенціалів України;
вирішення державою соціальних проблем;
побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигоди тощо.
Під загрозою економічній безпеці розуміють сформовані в суспільстві економічні й інші умови, здатні прямо або опосередковано впливати на економічну безпеку субєкта господарювання (галузі економіки, економічної території, національної економіки загалом) у теперішньому або найближчому майбутньому. Загрозами економічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи.
На нашу думку, подібні загрози можна згрупувати в такі блоки:
1. Зростання майнової, фінансової і матеріальної диференціації населення, підвищення рівня його бідності:
2. Деформація структури економіки України,
3. Посилення нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів,
4. Криміналізація суспільства і господарської діяльності.
Основними зовнішніми загрозами економічній безпеці вважаються:
- Зацікавленість та прагнення світової спільноти не допустити у нову світову економічну систему такого конкурента, як Україна.
- Ведення проти неї прихованої інформаційної та економічної війни.
- Відсутність експортно-імпортної збалансованості, значне відємне зовнішньоторговельне сальдо.
- Нераціональна структура експорту, надмірний вивіз сировинних ресурсів.
- Перебування у зародковому стані фінансової, організаційної та інформаційної інфраструктури підтримки конкурентоспроможності українського експорту.
- Втрата традиційних ринків збуту військової та машинобудівної продукції.
- Недостатній державний контроль за здійсненням експорту та імпорту.
- Надмірна відкритість економіки України, невиважена лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.
- Залежність процесу реформування економіки України від іноземних кредитів та інших іноземних позик.
- Зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів.
- Недосконала система збереження державних таємниць економічного характеру.
- Некерований відтік за кордон інтелектуальних і трудових ресурсів. Та багато інш.
Критерій та індикатори економічної безпеки
Критерій економічної безпеки — це оцінка стану економіки з погляду найважливіших процесів, що відображають сутність економічної безпеки. Критерій — ознака, на підставі якої виробляється оцінка, визначення або класифікація чого-небудь, мірило оцінки. З огляду на це, критеріальна оцінка безпеки містить у собі оцінки:
ресурсного потенціалу та можливостей його розвитку;
рівня ефективності використання ресурсів, капіталу і праці та його відповідності рівневі в розвинутих країнах, а також рівневі, за якого загрози внутрішнього і зовнішнього характеру зводяться до мінімуму; конкурентноздатності економіки;
цілісності території та економічного простору;
суверенітету, незалежності й можливості протистояння зовнішнім загрозам;
соціальної стабільності й умов запобігання і вирішення соціальних конфліктів.
Сутність економічної безпеки реалізується також у системі показників — індикаторів економічної безпеки. Розрізняють: економічні, соціальні, фінансові індикатори. Серед них: рівень, якість і тривалість життя; темпи інфляції; обсяг грошової маси; рівень безробіття; рівень депопуляції; валовий внутрішній продукт (ВВП); економічне зростання; дефіцит бюджету; державний борг; інтегрованість у світову економіку; сальдо експорту-імпорту; енергетична залежність; розмір золотовалютних резервів; обсяг тіньової економіки.
Для економічної безпеки важливе значення мають не стільки самі показники, скільки їхні граничні значення. Граничні значення — це граничні величини, недотримання яких перешкоджає нормальному ходові розвитку різних елементів відтворення, призводить до формування негативних, руйнівних тенденцій у сфері економічної
безпеки. Важливо підкреслити, що найвищий рівень безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває в певних допустимих межах і має свої граничні значення.
Ознакою порогового значення індикатора є момент втрати відповідним економічним процесом функцій, що відводяться йому у відтворювальній системі. Наприклад, діапазон зміни валютного курсу має забезпечувати виконання ним функцій регулювання зовнішньоторговельного сальдо; величина позичкового процента має бути достатньою для насичення транзакційного попиту на гроші та переходу на ділянку попиту на "довгі гроші", а розмір грошової маси повинен бути достатнім для обслуговування нею господарських оборотів; величина і структура податкового навантаження мають забезпечувати виконання податками стимулювальної і регулювальної функцій тощо.
6. Економічна злочинність
Економічна злочинність — це сукупність різних видів навмисних посягань на економічні відносини, що охороняються державою незалежно від форми власності і видів діяльності субєктів, які виконують певні функції у сфері виробництва, обміну, обслуговування, а також осіб, повязаних з регулюванням цієї діяльності. Під економічними злочинами у криміналістичному аспекті пропонується розуміти корисливі діяння, вчинені особами з використанням легальних форм господарської діяльності чи повноважень з контролю за цією діяльністю. До цієї категорії може бути віднесений ряд злочинів, склад яких хоча і сформульований у різних розділах Кримінального кодексу України, але обєднаний у кримінальній діяльності єдиним злочинним задумом. Кримінально-правовий аспект поняття економічних злочинів полягає у визначенні видів злочинів, які родовим обєктом зазіхання мають економічні відносини. Таке визначення має на меті відповідну систематизацію злочинів у кримінальному законодавстві, що має фундаментальне значення. У цьому плані економічні злочини розглядаються як передбачені кримінальним законом діяння, спрямовані на порушення відносин власності (майнові відносини) та наявного порядку здійснення господарської діяльності.
Завдання оперативних підрозділів щодо боротьби з економічними злочинами:
1) виявляти і розкривати господарські, службові та інші злочини на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах і вживати заходів до запобігання їм;
2) здійснювати оперативне обслуговування обєктів господарювання різних форм власності;
3) аналізувати стан злочинності, визначати основні напрями і тактику оперативно-службової діяльності, повязаної з виявленням правопорушень у державному, колективному і приватному секторах економіки;
4) проводити у встановленому законом порядку перевірку матеріалів про корисливі злочини, дізнання у кримінальних справах щодо злочинів у галузі економіки, виконувати письмові доручення слідчих, прокурорів і суддів відповідно до КПК України;
5) забезпечувати захист фінансованих урядом програм розвитку галузей економіки України або окремих регіонів та сфери обслуговування населення від злочинних посягань;
6) проводити у встановленому порядку оперативно-розшукові заходи, повязані з установленням фактів порушення прав інтелектуальної власності;
7) виявляти факти хабарництва, корупції та інших зловживань, зокрема повязаних з приватизацією державної власності, та вживати заходів до запобігання їм;
8) виявляти осіб, які займаються підробленням грошей, акцій, векселів та інших цінних паперів, а також проводити профілактичну роботу серед них;
9) розробляти інформаційно-аналітичні документи з питань боротьби зі злочинністю у сфері економіки для органів державно-виконавчої влади;
10) проводити серед населення роботу щодо розяснення законодавства з питань відповідальності за вчинення злочинів у сфері економіки;
11) висвітлювати у ЗМІ стан економічної злочинності;
12) боротися з організованою злочинністю у сфері економіки та корупцією.
7.Тіньова економіка та її вплив на економічну безпеку країни
Тіньова економіка — це результат порушення рівноваги між субєктами держави з приводу створення і розподілу продукту, що відбулося внаслідок дерегуляції економіки і порушення на цій основі балансу інтересів, а також внаслідок недостатності чи недосконалості засобів ефективного контролю за дотриманням чинного законодавства.